Мілютін Олександр Антонович

Олександр Антонович Мілютін – професор, доктор біологічних наук, академік Міжнародної академії екології і Балканської академії наук, дійсний член Усесвітньої академії медицини, почесний член Польської академії медицини, лауреат золотої зірки за гуманізм імені А. Швейцера, лауреат премії імені А. Р. Неболсина.​​

Народився 2 серпня 1950 року в сім’ї службовців в селищі Свесса Ямпольського району Сумської області. Батько – росіянин, мати – білоруска, родом з Гомелської області. У 1972 році з відмінністю закінчив Білоруський державний університет, біологічний факультет. Будучи студентом, в 1971 році побував на практиці в ГДР. Захистив кандидатську дисертацію за фахом «біохімія» в 1978 році.

Після закінчення аспірантури довгий час працював в лабораторії фізіології спочатку Сектори геронтології а потім, після його перетворення, Інституту радіобіології. Керував групою біохімії і біофізики мембран. В результаті унікальних досліджень він спільно з колегами вперше виявив, що процес старіння організму, стани окислювального стресу і патології різної етіології супроводиться накопиченням лізоформ фосфоліпідів в біологічних мембранах (1978 рік), що згодом було підтверджене в лабораторіях США, Японії, Англії. 

У 1979 році А. А. Мілютіним і одночасно Nagy (США) була запропонована мем-лайліва гіпотеза процесу старіння. Надалі він із співробітниками успішно доводив правильність висловленої гіпотези.  З перших тижнів після чорнобильської аварії Олександр Антонович виїжджав з научними експедиціями в зони радіоактивного забруднення і до 1994 року був керівником експериментальних робіт Інституту радіобіології Академії Наук Республіки Беларусь. В цей час ним були розроблені моделі зовнішнього і внутрішнього опромінення експериментальних тварин, які прийняті в даний час у всіх радіобіологічних лабораторіях. У 1992 році А. А. Мілютін захистив докторську дисертацію за фахом «біохімія». У цьому ж році їм була запропонована мембранна гіпотеза різною радіочув-ствітельності кліток з різною функціональною спеціалізацією. З січня 1994 року А. А. Мілютін працював в Міжнародному коледжі по радіоекології ім. А. Д. Сахарова. За його ініціативою і при безпосередній участі 20 жовтня 1994 року коледж перетворений в Міжнародний інститут по радіоекології, де був створений департамент радіобіології і екологічної медицини.

З 10 вересня 1997 року Олександр Антонович виконував обов’язки ректора МІРС, а з 19 березня 1998 року став ректором спочатку МІРС, і пізніше, з липня 1999 року, – першим ректором МГЕУ ім. А. Д. Сахарова. Для підготовки фахівців в області патобіологиі, молекулярної епідеміології і лабораторної медицини А. А. Мілютін спільно із співробітниками факультету екологічної медицини розробив і обгрунтував створення нових спеціальностей «радіобіологія і радіаційна медицина» (1995), «медико-біологічна справа» (2001), «медична екологія» (2001). А. А. Мілютін був членом міжнародного радіобіологічного суспільства, міжнародного суспільства біореології, міжнародного ядерного суспільства, академіком меж-дународной академії екології, дійсним членом усесвітньої академії медицини, почесним членом польської академії медицини, лауреатом золотої зірки імені А. Швейцера, лауреатом премії імені А. Р. Неболсина, читав природничонаукові курси «Молекулярна і клітинна радіобіологія», «Молекулярна медицина» і здійснював наукове керівництво аспірантами. Брав участь в підготовці семи кандидатів наук і більше вісімдесяти дипломників біологічного і фізичного факультетів БГУ. Під його керівництвом захищено чотири кандидатські дисертації. А. А. Мілютін – автор більше ста п’ятдесяти наукових робіт, двох винаходів (спосіб діагностики токсимії і спосіб визначення (спосіб діагностики токсимії і спосіб визначення чистоти препаратів плазматичних мембран), трьох монографій. Область наукових інтересів – молекулярна радіобіологія, біохімія і біофізика мембран, молекулярна ендокринологія, молекулярна епідеміологія.  

А. А. Мілютін вніс величезний вклад до становлення і розвитку університету. Завдяки особистим якостям – цілеспрямованості, харизматичності, умінню спілкуватися з людьми і зацікавлювати їх, величезному душевному потенціалу – він зміг створити унікальний колектив, метою якого було не лише підготовка висококласних фахівців, але і виховання повноцінних членів суспільства.  Олександр Антонович Мілютін помер 14 жовтня 2002 року.