СЕЛО МИКИТІВКА

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

     Село Микитівка знаходиться на березі річки Свіса (в основному на лівому березі). Вище за течією на відстані 1,5 км розташоване ліквідоване село Протопопівка,. Поруч проходить залізниця, найближчі станції Свеса  за 6 км.

     Точну дату заснування села ніхто не пам'ятає. Вважають, що село засноване приблизно у XVIII столітті. За легендою першим на цьому місці оселився відставний козак Микита, який і дав назву поселенню.

     В 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.

 Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село надовго окуповане більшовицькими загарбниками. Радянську владу в селі встановлено у січні 1918 року. За період колективізації було створено два колгоспи: «Червона Зірка» та ім. Кагановича. Пізніше вони були об'єднані в один колгосп ім. Кагановича, а згодом його перейменували в колгосп ім. Карла Маркса.

  Як згадують старожили 1932–1933 роки були неврожайні, на додачу ще й примусова колективізація, все це разом і спричинило голод. У людей забирали все — їжу, одяг, тканину, худобу. Знущалися  над  тими,  хто  працював  не  в  колгоспі,  а  в  селищі  Свеса  на  заводі.  Забирали  земельні  наділи,  господарчі  будівлі.  Жилося  дуже  важко,  але  такого  голоду,  як  у  центральній  Україні  не  було.  Люди  пухли  від  голоду,  але  дочекалися  весни  і  стало  трохи  легше.  Їли  всяке  зело: дикий  часник,  явір,  пагони  ялини  та  сосни, первоцвіт, бруньки  липи,  одним  словом  все  що  можна  їсти.    Люди  пережили  голодомор,  стали  краще  жити,   але  ось  на  порозі  став  1941  рік. 

  Після приходу в село німців під час Німецько-радянської війни влада в селі змінювалася майже щодня. Вранці німці, мадяри, ввечері партизани. В селі точилися запеклі бої. 19 березня 1942 року німці провели каральну операцію. Німецькі націонал-соціалісти зігнали всіх жителів на майдан і залишили їх цілий день стояти на морозі, поки самі палили село. Спроба присісти викликала кулеметну чергу. Цього дня в селі було розстріляно 10 чоловік, а сім'я зв'язкового партизанів Руденка Ф. Ю. була спалена у власній хаті.

   1 вересня 1943 року у селі відновлено окупаційний радянський режим силами 6-ї гвардійської стрілецької дивізії Червоної Армії.

   На фронтах Німецько-радянської війни та в партизанських загонах воювало 600 уродженців цих місць, з них 360 померли на боці СРСР, 258 нагороджені радянськими орденами й медалями за «мужність і героїзм». У центрі села у братській могилі поховані радянські воїни, які загинули під час відновлення в селі радянської влади.

     З 24 серпня 1991 року село належить до незалежної України.

         Дореволюційна  історія  села  пов’язана  з  ім’ям  пана  Висоцького, котрий  славився  своєю  доброчинністю.  У  січні  1865  року  в  родині  народився   хлопчик  Георгій.  Свої  перші  кроки  лісівника  Висоцький  розпочав  у  Бердянському  (тепер Мелітопольському)   лісництві,  де  працював  зразковий  лісничий  Павло  Михайлович  Савицький.  Тут  під  його  керівництвом  Висоцький  почав  свою  діяльність  як  лісівник  і  степознавець  і  згодом  одержав  світове  визнання.

         Він  першим  склав  шкалу  рясності  і  вів  згідно  неї  опис  рослинного  покриву.  З  1899  до  1904  року  він  очолював  Маріупольське  дослідне  лісництво.  Молодий  вчений  займався  грунтовими,  гідрологічними  та  метеорологічними  дослідженнями,  вивчав  вплив  бур’янів  на  ріст  деревних  порід.  Він  зібрав  великий  матеріал  по  заселенню  степових  грунтів  і  встановив  закономірності  водного  режиму  грунтів  під  лісом.

         У  1904 – 1917  роках  Г.М.Висоцький  працював  у  комісії  при  Лісовому  департаменті,  де  очолював  лісову  дослідну  справу.  Опублікував  свою  статтю  „ Степи  Європейської  Росії”  в Енциклопедії  сільського  господарства,  де  вперше  найбільш  чітко  вказав  на  причини  безлісся  південних  степів.  У  1913  році  досліджував  Олешківські  піски  на  Херсонщині.  За  порадою  вченого  на  цих  пісках  закладено  виноградні  плантації.

         У  1917  році  Одеський  університет  присудив  Г.М.Висоцькому  ступінь  доктора  економічних  наук. У  тому ж  році  Георгій  Миколайович  почав  працювати  викладачем,  читаючи  спочатку  грунтову  гідрологію  на  географічних  курсах,  а потім,  у 1918  році, -  в Київському  університеті  грунтознавства.

         Працюючи  в  Кримських  вузах,  Висоцький  здійснює  грунтові  та  ботанічні  дослідження  в  заповіднику  „Асканія  Нова”  та  кримських  лісах. У   1923  році  він  приймає  запрошення  від  Білоруського  сільськогосподарського  інституту  в  Мінську,  де  працював  на  кафедрі  лісознавства,  а в  1926  році  його  запрошують  до  Харківського  сільськогосподарського  інституту  на  науково-дослідну  кафедру  лісознавства.  З  1930  року  він  працює  в  Українському  інституті  лісового  господарства  й  агролісомеліорації.

         З  ініціативи  місцевих  жителів  у  1986  році  одна  з  вулиць  села  названа  на  честь  академіка  Висоцького.  Вона  проходить  від  центра  села,  де  стоїть  обеліск  воїнам – фронтовикам,  до  заплави  річки  Свеса,  де  на  березі  острівного  залишку  знаходилася  садиба  Висоцьких.

Сьогодні в селі працює клуб, бібліотечна філія Ямпільської ЦБС, поштове відділення, приватні магазини.

     В цьому мальовничому місці знаходиться рукотворний ставок Протопопівка площею 42 га, що на річці Янівка — улюблене місце відпочинку жителів району.